Позитивні понеділки
ніжки
zuzichka
Стояла й шукала. Думала й виглядала. Кликала й вбачала. Чекала, чекала, чекала… на нове життя. На ніжність доторків, на іскорки в очах, на приємні обійми, на дурацькі пісні в машині, на глибокі погляди і на наївні сподівання. На відсутність кордонів у країнах та відсутність кордонів у серцях, на відкриття нових міст і нових душ, на подорожі з пригодами і на хеппі-енди. Куди ж без них?.. На нові вулиці, на нові персонажі, на легкість у настрої, на свіжість у подиху, на музику в серці, на гарячі хот-доги в дорозі, на смачну каву і на каву «так собі». На швидку їзду трасою, на незабутні краєвиди, на солодку свободу, на мир над головою, на чисте небо і шалений захід сонця. І на ту веселку, що дарує майбутнє.

На квіти у полі, на смішні знімки миттєві, на мильні бульбашки, що як фільтри і на нові метелики в животі. На мудрість, яка приходить з часом, і на дитячість, яка залишається назавжди. Чекала на свято серед буднів, на посмішки до кутиків губ, на нову червону сукню і на туфлі теж червоні. На поцілунки під луною, на тисячі зірок, що чарують, на невдалі жарти, коли смішно, бо неспішно і на вибачення із запізненням, коли вже не варто. На найсолодший в світі шоколад, на те какао, що рятує в холод і на той погляд, який повертає до життя. На щасливий квиток в трамваї, на сотні нових книг і сотні нових фільмів. На нових героїв і нові трофеї, на місто, де каштани, на вуличну музику, під яку хочеться танцювати, на дощ, який застане зненацька і на ту забуту в машині парасолю. На новий велосипед, який десятирічна мрія, і на Париж, він теж новий. На ті літаки, які малюють візерунки, на відважність, що зріє, мов полуниця. На сльози, але тільки від радості і на порозуміння, але з першого погляду. На того, який вирішить усі проблеми і на серцебиття, але в унісон. І знову на сонце, яке обпалює, і вітер, який піднімає до небес, і веселку, яка дарує надію. Бути щасливою зараз, незалежно від обставин. Тільки так!

podil

Музично-магічне
ЖуЖу
zuzichka
Вчора, абсолютно незаплановано потрапила в Оперету на концерт цієї піаністки. Анжеліка Акбар, це було магічно!
Чекай на мене Стамбул!


Позитивні понеділки
ЖуЖу
zuzichka

Затаілась. Чекаю весну. До неймовірноі гонки залишилось два тижні. Не знаю, яким буде квітень, але він точно буде шаленим)

Posted via LiveJournal app for iPhone.

Tags:

Маленька дитина
Червона
zuzichka
Думала, що вже розлюбила Бумбокс, але - ні. Це надто красиві слова, щоб їх не любити

"...руку не шукай - твоя вина, не даруй речей, даруй сина
як тобі не знаю припасти до душі
річ одну ти знати повинна: ні на що це зовсім не схоже
я немов маленька дитина, що без тебе жити не може..."


Моменти
ЖуЖу
zuzichka

Випливла фотка того самого моменту, коли я загадувала бажання)) ну і та сама ann_net_, яка 10 років поруч, яка приютила мене у маленькій однокімнатній квартирці 5 років тому і яка залишила чоловіка у Києві заради того, щоб подихати зі мною морем) люблю безмежно!

Posted via LiveJournal app for iPhone.

Tags:

Найпозитивніший понеділок
море
zuzichka
Не знаю, як хто, але я люблю свій день народження. Якщо закрити очі на те, що в цей день тобі треба додавати +1 рік і це вже назавжди, то все інше - тільки радує. Стільки приємних привітань, неочікуваних людей з різних міст, країн і континентів, випадкових поздоровлень, гарного настрою і якоїсь магії. І всі такі щирі, бо було б зовсім дурницею бажати щось нещиро людині у день її народження)))

Мій новий персональний рік розпочався в Одесі. Цього року не хотілось гучних гулянь, а хотілось нових вражень. До речі, напередодні мого ДН у супермаркеті відмовились продавати алкоголь без документів. Після того, як показала продавчині права, вона довго шукала в них дату народження, вираховувала вік і таки продала мені те мартіні. Вважаю, це успіхом)))

А вазагалі було класно. Я нарешті змогла повністю розслабитись і не думати про буденні турботи, від яких так важко позбутись. Подихала морем, зустріла весну, смакувала їжу, спробувала найсмачніший у світі шоколад, зустріла мегапозитивних знайомих, гуляла, пила смачну каву, загадала бажання, коли задувала свічку на тарталетці в Компоті і просто була щасливою)

До речі, коли з подругою спускались у перехід біля Морвокзалу. На стільчику у куточку сиділа бабуся і грала на баяні. Ми кинули їй трошки грошей і вона нас зупинила. Як справжня одеситка, розказала кілька історій зі свого життя. Дала кілька порад, як кадрити хлопців, не вестись на залицяння не гідних (їй 77, все таки досвід не проп'єш), і відпустила нас. Вона така колоритна, що я й досі не можу забути цей образ)

Вчора був такий позитивний понеділок)
DR

Молоді_дурні_класні
ЖуЖу
zuzichka

Інколи, переглядаючи домашні фотоархіви, я згадую наскільки життя прекрасне. Воно вирує і доводить, що планувати усе до дрібниць - тупо, а тому вносить свої корективи. Наша пригода трапилась у травні 2011 року. Саме тоді наші прекрасні друзі Роксі та Олег вирішили одружитись, влаштувавши весілля у ресторані на території Олеського замку (Львівська область).

парам-пам-памCollapse )


Позитивні понеділки
ЖуЖу
zuzichka

Я тут запрацювалась, але про позитивні понеділки не забула) В неділю святкували день народження 4ornobile і так було класно, бо починалося свято на природі. Пікнік на набережній і прощання з зимою зарядили енергією, тому тепер я остаточно чекаю на весну, із зимою ж вже попрощалась)))

...Collapse )

Posted via LiveJournal app for iPhone.


Подумалось
море
zuzichka
Сьогодні заиерала нову запаску, що стало прекрасним приводом зробити ревізію в багажнику. Запаркувавшись в козиному карманчику (*козирний, бо там паркуються ті, хто втсигне, а хто ні, той шукає місце біля тротурів), я почала перебирати речі. Непотрібні журнали, пляшечки, шматки і тд. складала в кульок, який лишила на землі. Потім вирішила прибрати і біля самого парко-місця. В хід пішли обгортки від емемдемсів, кілька пакетів і три (!) пластикові пляшки... Я чогось не розумію? Як можна смітити там, де живе твій автотранспорт, а фактично ти. Не повірю, що перехожі заходять у цей карман, щоб викинути туди пляшку, чи пакет. Люди, чому ми такі свині?...

PS а в під'їзді вчора розносили рекламні брошурки, сьогодні половина вже на підлозі лежить. Прибирати ще й під'їзд поки що настрою не маю.

PS ну і за шість днів весна, а потім буде літо)


Лікарні
ЖуЖу
zuzichka

Давно я не була в лікарнях. Вірніше, була минулого року. Але це була приватна клініка, де мені видали бахіли, прийняли в призначений час і мало не цілували ручки. Цього разу їхати так далеко та платити так багато - не мала бажання, тому пішла у звичайну районну лікарню. Вже по телефону, коли я подзвонила в реєстратуру, щоб дізнатись години прийому лікаря, зрозуміла, що треба налаштуватись на треш і просто його пережити.

В черзі було чоловік 20. А лікар, який мав приймати з 14, прийшов близько третьої. Люди у черзі не лише хворі, але й дуже злі. Сварились один з одним, кидались на тих, хто заглядав у кабінет за рецептами, вичитували медсестру та лаялись на лікарку за її спиною. Звичайно, те, що вона запізнилась на годину - це дуже тупо, але обзивати її так, ніби вона їхній найбільший ворог... А потім заходити до неї в кабінет і вірити у те, що вона їм допоможе. Я кілька разів хотіла встати і піти, але згадувала маму, яка так хвилюється за моє здоров'я, і таки дійшла до фіналу. Три години очікування і 10 хвилин слави у кабінеті лікаря. Вислухала, обнадіяла і приписала купу ліків. Вірю в краще! В те, що за пару днів я одужаю, що наші лікарні стануть затишнішими, лікарі отримуватимуть нормальну зарплату, а у людей зникне злість і жовч. В таких умовах вони забувають наскільки прекрасне життя) А воно таке!

Posted via LiveJournal app for iPhone.

Tags:

?

Log in

No account? Create an account